6 грудня відзначається 30-та річниця з дня заснування Збройних Сил України
Збройні сили є невід’ємним атрибутом держави, однією із запорук її суверенітету та територіальної цілісності. Саме тому одним із перших законів, прийнятих Верховною Радою після доленосного волевиявлення нашого народу на референдумі 1 грудня 1991 року, яким українці заявили світу про незалежність України, став закон “Про Збройні сили України”. За два роки, з 6 грудня 1993 року ми почали відзначати цю дату як день заснування українського війська та віддавати шану нашим воїнам.
З початком збройної агресії Росії цей день для українців набув нового значення, адже саме наші Збройні Сили першими прийняли удар ворога на східних рубежах країни. Саме їх сміливість та самопожертва, мужність і незламність увійшли в історію України як зразок військової звитяги та героїзму, що ставить їх в один ряд з найвидатнішими воїнами нашого народу.
Цього дня ми віддаємо вам шану за ваш подвиг, за те, що сьогодні завдяки вам ми живемо мирним життя, за те, що ми маємо можливість вільно обирати наш шлях розвитку і розбудовувати незалежну Україну.
Вічна пам’ять синам і дочкам, що склали голови у важких боях з окупантами! Честь і шана солдатам та офіцерам, що, гідно продовжуючи традиції своїх дідів і батьків, зараз захищають свою Батьківщину зі зброєю в руках на Сході країни! Особливі слова подяки – ветеранам війни та військової служби, які поряд з молодими воїнами боронять нашу Вітчизну від підступного ворога.
Бажаємо нашим захисникам, щоб якнайшвидше настав той омріяний час, коли вони з перемогою повернуться до рідних домівок. Мирного неба, незламної волі в подоланні труднощів військового буття, надійного родинного тилу, здоров’я, звершення всіх мрій!
Ми пишаємося вами! Слава Збройним Силам України!
Слава Україні!
Привіт, Солдате! Ти мене не знаєш,
Я просто дівчина, живу собі як всі,
В моєму місті тихо, не стріляють.
Але війна торкнулася душі!
Чому пишу тобі? Бо серце просить,
Бо я так звикла і вірші, що на душі,
Я викладаю на листі!
В моїй країні сльози, біль і розпач,
І так нестримно пишуться листи.
Ти зараз там на сході України,
Душею б’єшся на передовій,
Там дуже страшно,постріли лунають,
Та не здаєшся ти, ідеш вперед!
Ідеш у бій і остраху не маєш!
Ти борешся за волю України,
За незалежність та її життя,
І за майбутнє кожної людини,
а серед них живу і я!
Ти тільки повернись благаю, чуєш,
Ти не лети далеко в небеса,
Бо тут на цій землі тебе чекають
Батьки, родина... Вся сім`я.
І вся країна молиться за тебе,
Щоб швидше повертався ти живий,
І я також щодня молюся небу,
Аби в моїй країні настав мир...
Я сподіваюсь ці рядки почуєш,
А може прочитаєш у листі,
Я дякую тобі за те, що захищаєш,
Мою країну... Дякую тобі!..
Цей вірш надійшов у 2016 році на адресу радіо «Армія FM» в рамках проекту «Привіт в АТО». Відомо, що його написала 11-річна дівчинка Юлія Бощенко з Одещини.