Гірка пам’ять України: 1932–1933 рр. (до Дня пам’яті жертв Голодоморів)
Пам’ять – нескінченна книга, у якій занотовано все: і життя кожної людини, і життя всієї країни. На жаль, багато сторінок у нашу історію вписано криваво-чорним кольором. Трагічна пам’ять про Голодомор 1932–1933 рр. – найчорніший час в літописі України.
День пам’яті жертв голодоморів – щорічний національний пам’ятний день в Україні, який припадає на четверту суботу листопада. 24 країни світу офіційно визнали голодомор геноцидом українського народу. Якими словами можна описати мучеництво України того періоду, яка поклала в землю кращих синів і дочок? Голодомор позначився на майбутньому нації: третина омертвлених голодом – діти, які не народили нащадків, не дали потомства…
Сьогодні ми уже знаємо: Голодомор був наперед спланований, штучно створений. Це був геноцид. Вбивали цілий народ. Народ, який ніколи нікого не гнобив, зроду-віку займався хліборобством, мав лагідну душу, найзадушевнішу в світі пісню.
Сьогодні називають різні числа жертв голоду, спланованого сталінським режимом в Україні у 1932–1933 рр. Одні дослідники говорять про 7–8 мільйонів чоловік, інші – про 15 мільйонів осіб. Точну цифру втрат населення України встановити неможливо, оскільки від 15 квітня 1933 року за розпорядженням Постишева померлих перестали облікувати. Конкретної цифри жахливого голокосту нема, і хто-зна, коли й чи взагалі буде встановлена. На сьогодні зібрана величезна доказова база геноциду українського народу під час Голодомору 1932–1933 років.
Голодомор – вікова трагедія української нації. Про неї повинен знати весь світ, нинішні і прийдешні покоління. Поклонімося ж пам’яті мільйонів загиблих земляків наших.
Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.
Заплачте разом, не наодинці.
Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,
Що мали зватись гордо – українці.
Заплачте! Затужіть! Заголосіть!
Померлі люди стогнуть з тої днини,
Й благають: українці, донесіть
Стражденний біль голодної країни.
Згадайте нас – бо ми ж колись жили.
Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно.
